Описание книги
У нинішньому стані майстерної маніпуляції виборами ключовою ланкою народовладдя стають керівники головних партій, які визначають тренди розвитку доленосних політичних процесів для народів усього світу. Особа, що знаходиться на вершині вертикалі влади, нерідко представляє кланові інтереси, стає формальним, нав’язаним народу лідером — займає імператорський трон. Здійснюється захоплення центрів управління державою, відбувається прихватизація державної власності. Йде волюнтарне використання повноважень влади, репресивне застосування адміністративно-управлінського апарату з метою експлуатації народу і розбазарювання ресурсів країни задоволення корисливих, імперських інтересів вузького кола осіб. Прикриваючи все це ілюзорною ідеологією світлого майбутнього, міфічною необхідністю захищати самопроголошені національні інтереси та мілітаризувати державу. Невдоволена такою політикою частина народу жорстко обмежується, насильно послаблюється, примусово витісняється, дисиденти дискредитуються чи забираються зі шляху, пускаючи у хід різноманітні прийоми репресивної машини держави та витончені методи пропаганди. Зрештою, це призводить до того, що критична маса незадоволеності народів стає вибухонебезпечною. Це вимагає від кожного лідера держави невідкладного ухвалення рішення про своє майбутнє та майбутнє держави. Стає дуже актуальною закономірна необхідність усвідомити свою компетентність, об’єктивно оцінити реалії, відчути свою людську сутність. Завжди існує, хоч і обтяжена егоїзмом, можливість визнання будь-яким лідером держави пріоритетності загальнолюдських цінностей, тобто. їх переваги над вузько національними правовими пріоритетами, ідеологічними та іншими прерогативами. Що дає змогу визначити відповідність особистих уявлень, переконань та індивідуальних цінностей мірилу гуманізму. Приймаючи гуманізм як девіз своєї діяльності. Якщо лідер держави щиро, від щирого серця бажає своєму народу добра, якщо він справді дбає про захист його інтересів, про благополуччя та прогресивний розвиток нації, він зможе побачити та об’єктивно оцінити узгодженість своїх слів і справ, яка за всіх часів служила мірою репутації. Мобілізувати свою силу волі, долати малодушність, щоб розкаятися і визнати свої помилки (тут автор у розгорнутому вигляді наводить передбачувану аргументацію та судження для можливої сповіді). Слід враховувати, що бажання пізнати себе, удосконалити свою особистість виникне тільки тоді, коли буде подолано гіпертрофовану самовпевненість, уяву про свою досконалість, непогрішність дій, змінено егоїстичне переконання в тому, що всі інші повинні підлаштовуватися під мене, а сам я завжди білий і пухнастий. . Насамперед, кожному слід навести лад у своєму домі, у своєму світосприйнятті. Розуміючи, що позитивні зміни у суспільстві почнуться, лише якщо сам стану соціально активним, свідомим, одухотвореним цінностями гуманізму громадянином держави (тут автор пропонує можливий спосіб самооцінки). Головне — не залишатися маніпулюваним, інертним, що перебуває у владі синдрому страху себелюбцем. Через свою байдужість, примирення, ігнорування необхідності змін не завдавати зла самому собі та оточуючим. Метою автора є закликати сучасників не цуратися викликів, не боятися бути ідеалістами, навіть якщо вони залишаються незрозумілими, а завжди бути соціально активними, діяти невідступно: сміливо, солідарно, справедливо, безкорисливо, розумно, обдумано. Якими будемо ми самі, такою буде і наша держава!
FAQ