Описание книги
Аліса Даншох не соромиться говорити на теми, про які навіть за затишним кухонним столом не кожен готовий міркувати. Проте Аліса Даншох каже, причому правильно ставлячи акценти та наголоси, створюючи позитивний настрій, який, здавалося б, неможливо, якщо йдеться про старості, болячки тощо. Наприкінці 1960-х американський психолог швейцарського походження Елізабет Кюблер-Рос написала книгу «Про смерті та вмиранні», що стала бестселером. Вона визначила п’ять етапів прийняття неминучого: заперечення, гнів, торгів, депресія, прийняття. Як виявилося, модель Кюблер-Росс працює не лише у разі складних захворювань, а й у будь-яких стресових ситуаціях. Проте Аліса Даншох пішла далі — за допомогою її книг можна проскочити всі складні стадії та перейти одразу до «прийняття». Причому зробити це з легкою душею та посмішкою. Але Аліса вже закінчила наступну книгу у двох частинах. «Довга дорога до країни вікових змін». Вибрані розділи можна прочитати у Мережі. Але фінальна, під назвою «Пісня про чоловічий клімакс», лише готується до видання. Нам удалося прочитати її раніше. Письменниця звертається до табуйованого питання та з властивою їй легкістю та витонченістю розставляє всі крапки над «i». І знову ж таки дивиться на канонічні речі з іншого ракурсу. Ось, наприклад, класичні зайві люди, з якими ми знайомимося ще в школі на уроках літератури. Звідки в них «англійський сплін», «російська нудьга» та «французька меланхолія»? Версія письменниці парадоксальна та логічна – вся справа у природній фізіології. «За жінками давно визнали право на критичні дні та клімакс — період у житті, що характеризується згасанням функції статевої системи на тлі загальних вікових змін. Що стосується панів кавалерів, то вони здебільшого відмовляються визнавати кризи, спричинені гормональними трансформаціями. Вони також категорично не думають про старіння за ознакою статі», — пише Даншох. Письменниця вступає в діалог з чоловіками, які зіткнулися з гормональними трансформаціями, і принагідно розповідає різні захоплюючі історії — про грушеву горілку, Зощенко та «Анне Кареніну», вплітає в розповідь історію, культуру та особистий досвід. У результаті наводить читача до головного прийняття. А воно важливе як для них (М), так і для нас (Ж). Швидше, навіть для жінок. Не випадково заключна глава книги починається з підзаголовка: «Призначена жінкам, які хочуть зрозуміти, що відбувається з чоловіками починаючи з сорока, а також допитливим чоловікам, які не бояться дізнатися правду про себе».
FAQ