Описание книги
Другий том нового роману Олександри Марініної. Ви колись чули про термін «рикошетні жертви»? Ні, це зовсім не ті, у кого зрикошетила куля. Так називають найближче оточення потерпілого. Членів сімей загиблих, чоловіків зґвалтованих жінок, батьків дітей, які потрапили під машину… Тих, хто часто страждає майже так само, як і сама жертва трагедії… У Москві з’явився серійний вбивця. З жахливою силою невідомий згортає шийні хребці самотнім перехожим і залишає на їхніх тілах короткі записки: «Мого Вчителя». Що хоче сказати світові своїми посланнями? Це лютий маніяк, одержимий шаленою ідеєю? Чи члени кривавої секти роблять ритуальні жертвопринесення? А може, звичайні вбивства на замовлення, хитро замасковані під витівки божевільного? Знайти відповіді належить найкращим співробітникам «вбивчого відділу» МУРу — Зарубіну, Сташису та Дзюбе. Начальство тисне, справа засекречена, часу на розкриття майже немає, і якби не допомога легендарній Анастасії Кам’янській… Утім, зачіпка у слідства з’явилася: усі вбиті колись вчинили брутальні ДТП із людськими жертвами, але так і не зазнали заслуженого покарання. Не дарма ж кажуть, що у кожного вчинку у житті завжди бувають наслідки. Можливо, смерть лихачів — одна з них? *** «Мариніна як пише детективні романи, а й відповідає на вічні питання. Автор ставиться до своїх читачів як добрий і досвідчений вчитель до учнів, які потребують підтримки, підказки та направлення на вірний шлях. Оптимістична та практична у своїй дидактиці, Марініна ставить собі питання “як жити” і намагається допомогти читачеві знайти свій шлях до кращого життя в сьогоднішньому світі. Своїми детективами Марініна пише сучасний роман «виховання почуттів»: основна мета автора — виховання у вигляді розваги». — Анатолій Вишевський, Грінельський коледж, США *** «Багато романів Олександри Марініної в Росії екранізовано, а в Німеччині перероблено на радіоп’єси. Виходячи з того, що ціль цих обробок — захоплювати глядачів і слухачів так само, як захоплені читачі, то фільм і радіоп’єса є не лише додатковими художніми творами, а й цікавими інтерпретаціями, які проникли в таємницю успіху Олександри Марініної». — Сара Хегі, Кельнський університет, Німеччина *** «У діалогах художньої та тривіальної літератури можна виявити різні способи стилізації “усності”, щоб досягти враження спонтанної розмови. Повсякденна мова в романах А. Марініної відрізняється надзвичайно високим ступенем жвавості, що виражається, між іншим, у різних формах звернення співрозмовників, у різних відтінках ввічливості та в емоційності використовуваної лексики». — Вольфганг Штадлер, Університет імені Леопольда Францена, Інсбрук, Австрія Анотація Ви коли-небудь чули про термін «рикошетні жертви»? Ні, це зовсім не ті, у кого зрикошетила куля. Так називають найближче оточення потерпілого. Членів сімей загиблих, чоловіків зґвалтованих жінок, батьків дітей, які потрапили під машину… Тих, хто часто страждає майже так само, як і сама жертва трагедії… У Москві з’явився серійний вбивця. Із жахливою силою невідомий згортає шийні хребці самотнім перехожим і залишає на їхніх тілах короткі записки: «Моєму Вчителю». Що хоче сказати світові своїми посланнями? Це лютий маніяк, одержимий шаленою ідеєю? Чи члени кривавої секти роблять ритуальні жертвопринесення? А може, звичайні вбивства на замовлення, хитро замасковані під витівки божевільного? Знайти відповіді належить найкращим співробітникам «забійного відділу» МУРу — Зарубіну, Сташису та Дзюбе. Начальство тисне, справа засекречена, часу на розкриття майже немає, і якби не допомога легендарній Анастасії Кам’янській… Утім, зачіпка у слідства з’явилася: усі вбиті колись вчинили брутальні ДТП із людськими жертвами, але так і не зазнали заслуженого покарання. Не дарма ж кажуть, що у кожного вчинку у житті завжди бувають наслідки. Можливо, смерть лихачів – одна з них?
FAQ