Описание книги
Усім нам з раннього дитинства як незаперечну істину вбивали в голову, що підглядати недобре і непристойно. Що це соромно та некрасиво. Ми все життя це пам’ятаємо, і навіть уявляємо себе людьми вельми культурними. Але як тільки надається така можливість, норовим влізти миттєво в чуже ліжко, в чужу шафу, в чужу душу, в чуже життя — підслухати, підглянути все до дрібниць, поколупатися. І не має значення як: через «жовту» газетенку чи глянець, через замкову щілину чи чужі вікна. А потім обговорити зі смаком і хрускотом на тісній кухоньці та з тими ж сусідами все побачене; перемити, перетерти кісточки знайомим і малознайомим, а то й зовсім незнайомим людям. І заявити на все, претендуючи на виняткову істину суджень, впиваючись власною непохибністю і величчю: «А цей-то який! А ця-то, чули?!» І рости, підніматися у власних очах. І височіти над натовпом. І розійтися потім своїми кутами, повністю задоволеними собою і один одним.
FAQ