Описание книги
Маленький Петя стає свідком того, як викидається з вікна мати невідомої йому на той момент дівчинки Лізи. Таке ж вогненно-руде волосся, як у загиблої, він помічає у дворічної дівчинки в колясці, залишеній без нагляду. Зачарований, він приносить її в будинок свого друга Борі, і тільки пильність і винахідливість баби баби Віри Леопольдівни не тільки повертає дитину в сім’ю, але й робить Петю рятівником-героєм і забезпечує йому доступ до спілкування з малюком. Петя проводить з Лізою весь вільний час, а їдучи на навчання до Петербурга, всупереч волі батька дівчини, забирає її із собою. Через роки Петро — актор-лялькар. Його дружина Ліза народжує сина із синдромом Ангельмана — рідкісною спадковою хворобою, відомою також як «синдром Петрушки». Смерть малюка позначається на душевній рівновазі Лізи, яку бере під нагляд у психіатричній клініці друг Петі Борис. Хвороба Лізи ставить під зрив гастрольний графік виступів з унікальним хореографічним номером, поставленим Петею для них двох: майстер пожвавлює ляльку, з якою виконує танець. У пошуках заміни Петя створює лялькову копію Лізи, яка отримує ім’я Еліс. Для початківця було одужувати Лізи це нове потрясіння. Думки про «суперницю» не дають їй спокою, і жінка починає за нею «полювання», поки після одного з виступів не краде ляльку і не розправляється з нею остаточно. Спроба повторної вагітності у Лізи пов’язана з психологічним страхом. Щоб допомогти дружині позбутися тривоги, Петя використовує сімейну легенду, почуту ним у юності від Лізиного батька, — про родинний «вагітний ідол» у вигляді старого Корчмаря. Відтворивши по фотографії ляльку, Петя вселяє в Лізу заспокоєння і знімає в неї страх перед новою вагітністю. У них народжується дівчинка з вогненно-рудим волоссям… Роман був екранізований у 2015 році, вперше показаний на «Кінотаврі». У головних ролях — Чулпан Хаматова та Євген Миронов. Анотація Діна Рубіна зробила неможливе — поєднала три різних жанри: захоплюючий майже готичний роман про ляльки і лялька, що стягує воєдино полюси історії та мистецтва; сімейний детектив і психологічну драму, простежену від яскравих дитячих та юнацьких спогадів до сивого волосся. Пристрасті і тут «рвуть» героїв. Людина і лялька, лялька і лялька, що збунтувалася, людина як лялька — в руках долі, в руках Творця, у підпорядкуванні сімейної спадковості — ця глибока і багатовимірна метафора повернена автором різними гранями, не поринаючи до прямолінійних аналогій. Майстерність же літературного «живопису» Рубіного, пейзажного і портретного, як завжди — на висоті: наче їж скибками запашне смачне повітря і задихаєшся від насолоди.
FAQ