Описание книги
Петро Андрійович Каратигін (1805 – 1879) – потомствений актор, драматург, педагог, мемуарист – згадує молодість – свою та російського театру. На початку XIX століття змінюється вся картина театрального життя в Росії: збільшується кількість театральних труп, розширюється склад акторів. Спеціально для сцени знамениті автори пишуть, перекладають та адаптують твори найрізноманітніших жанрів. У Москві та Петербурзі виникають Імператорські театри, які, незважаючи на свою пишну назву, мало відрізнялися від нинішніх театрів у плані взаємин акторів: кипіли пристрасті, влаштовувалися розіграші, плелися інтриги. Перед вами своєрідна енциклопедія цілої театральної доби портрети. Як Крилов сприймав «екранізації» своїх байок? Звідки взявся вираз «гра не коштує свічок»? Чи любили Грибоєдова його популярніші сучасники?.. Про це і багато іншого розповідає Петро Андрійович Каратигін з властивими йому дотепністю, іронією і спостережливістю.
FAQ