Описание книги
У комплект «Життя великих. Генії думки» увійшли три книги: «Рішельє. Рене Декарт. Французькі мислителі» Рішельє. Історичні діячі, частку яких випадає епоха зміни порядків, безперечно, що неспроможні сподіватися справедливу оцінку із боку сучасників. Тому не дивно, що кардинал Рішельє був за життя і спочатку після смерті об’єктом то найбільших похвал, то найжорстокіших засуджень. Протестантські письменники не визнають у ньому ні талантів, ні навіть здібностей, навмисне заплющують очі на послуги, надані ним Франції. Католикам Рішельє представляється, своєю чергою, геніальним державним діячем, обдарованим політичною мудрістю, безприкладною у історії історії. Рене Декарт. Математик, філософ, фізіолог, механік і фізик, чиї ідеї та відкриття відіграли велику роль у розвитку відразу кількох наукових галузей. Він розробив символіку алгебри, яку ми використовуємо і до цього дня, став «батьком» аналітичної геометрії, заклав основи для становлення рефлексології, створив механицизм у фізиці і це далеко не всі його досягнення. Цікавим є і взаємозв’язок реакції кардинала Рішельє на пошуки, у тому числі духовні, великого мислителя. «Гаврило Державін. Михайло Сперанський. Обличчя права в Російській імперії» Гаврило Державін. «Співач Феліци», всебічно обдарована людина епохи Просвітництва. Якщо поет, то геній російського класицизму, якщо державний діяч, то предтеча юридичної науки Російської імперії і подвижник норм правової держави. Про нього згадують, розглядаючи творчість А. С. Пушкіна, який захоплювався Державіним, але всю його діяльність та особисте життя можна по праву вважати геніальною одою. Михайло Сперанський. Графу Михайлу Михайловичу Сперанському випало жереб бути «генієм блага» (А. С. Пушкін) у самодержавній Росії. Автор «Зводу законів» у 15-ти томах і новаторського плану реформ («Вступ до укладання державних законів»), родоначальник російської юридичної науки, засланець і опальний радник імператорів. Величезна енергія та невпинна жага діяльності, реформаторства балансували зі скромним та аскетичним особистим життям Сперанського. «Дідро. Вольтер. Філософи епохи Просвітництва» Дідро. В особі Дені Дідро сталося пробудження французької та суспільної думки у широкому значенні цього слова, тобто не думки окремого якогось гуртка, а всього освіченого суспільства. Імператриця Катерина II листувалася з Дідро, сином лангрського ножа, безманерним, фамільярним з володарями світу. За філософом та енциклопедистом ховалася громадська сила, йому, не правителями, належало майбутнє. Вольтер. Син торговця сукнами, Франсуа-Марі Аруе, майбутній Вольтер, здобув солідну освіту. З дитинства про нього говорили як про «мініатюрного вільнодумця», пізніше він вважав за краще не справу свого батька, а літературу. І не дарма — його незрівнянний склад, ясний до прозорості виклад і невичерпне дотепність робили всякий предмет, якого він стосувався, доступним і привабливим всієї маси здатних читати людей, від королів до ремісників, від версальських придворних до російських поміщиків.
FAQ